Богородчанський район має цікаву і багату історію. Про давність заселення цього краю свідчать результати археологічних розкопок на території села Старуні, в результаті яких тут виявлено десять стоянок первісних людей. Окрім цього, археологами в 1907 та 1929 роках знайдені залишки мамонта і носорога, скелети котрих зберігаються в музеях Кракова та Львова. Проживали на території підгірського краю і племена часів трипільської культури (середини 4-кінця 3 тисячоліття до нашої ери).
В перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов'янські племена білих хорватів. Поблизу сіл Грабовець і Горохолино виявлено рештки городищ давньокиївського періоду.
Найстарішими поселеннями на Підгірщині, згідно з першими писемними згадками , є такі села як Грабовець, Жураки, Ляхівці (нині Підгір'я), Монастирчани, Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин). Решта сіл згадуються вже в джерелах ХVI-XVII століть.
В XV ст. наш край у складі Галичини потрапив у залежність від Польського королівства. Окрім кріпацької неволі, люди майже щороку протягом XVI-XVII ст. потерпали від татарських і турецьких набігів.
Але у народі прокидалася національна свідомість, про що свідчить участь мешканців краю у повстанських загонах Семена Височана в часи Хмельниччини, у ватагах Олекси Довбуша та Івана Бойчука.
Саме опришки під орудою Олекси Довбуша у 1744 році напали на Богородчанський замок і спалили його.
Осібно стоїть в історичному літописі краю чоловічий монастир Скит Манявський, заснований шляхтичем із Княгинина Йовом Княгиницьким. В 1785 році австрійська влада закрила Скит. До речі, саме тут було створено шедевр українського сакрального живопису, який увійшов в історію під назвою Богородчанського іконостасу, і виконаний в 1698-1705рр. Йовом Кондзелевичем .
Крім того на Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі:
? Антін Могильницький - поет, автор поеми "Скит Манявський"(1811-1873);
? Юліан Целевич (1843-1892рр.), автор праці "Історія Скита Манявського;
? письменник Михайло Петрушевич (1869-1895рр.);
? Олексій Заклинський, автор " Записок пароха Старих Богородчан" (1819-1881рр.);
? Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807-1868рр.);
? художник Модест Сосенко (1875-1920рр.);
? класик української літератури Михайло Яцків (1873-1861рр.).
1848 рік, відомий в історії як "весна народів", приніс Галичині звільнення від кріпацтва, але селянам належало сплачувати поміщикам за землю, ліси і випас худоби. Проти цього у Віденському парламенті з полум'яною промовою виступив посол від Богородчанщини Іван Капущак.
Довгий час господарка краю перебувала в занепаді і лише з кінця XIX ст. тут почалося пожвавлення стану справ. В краї у той час активно видобували сіль (або ропу), про що свідчать назви поселень: Солотвин, Росільна. Також започатковано кооперативний рух у селах. Перша корпорація була заснована в с.Ляхівці (нині Підгір'я) у 1896 році. Активізувалося і суспільно-культурне життя, розпочало свою діяльність товариство "Просвіта", яке засновувало хати-читальні, зорганізовувало інші громадські об'єднання: "Союз українок", "Луг" тощо. "Просвіту" в Богородчанах у 1908 році заснував Теофіл Назаревич.
Перша світова війна залишила важкий слід на Богородчанській землі. Разом з тим, багато молодих людей пройшли добрий вишкіл в австрійській армії у складі українських військових формувань.
Майже в кожному селі діяли січові стрільці. Так, зокрема, богородчанин Теодор Маржинець, сотник УГА, 1 листопада 1918 року вперше підняв над львівською ратушею синьо-жовтий прапор. Солотвинець Михайло Мартинець був міністром земельних справ в уряді ЗУНРу. Пізніше його розстріляли польські жовніри в Луквиці.
В часи польського панування на галицьких землях громадське життя в краї не вщухало. Національно-патріотичне виховання населення здійснювалося через "Просвіту", "Пласт", "Луг", "Сокіл" та інші організації українців, їхня діяльність була добрим підґрунтям для утворення організації українських націоналістів , а в часи другої світової війни - Української повстанської армії.
Саме на теренах району, в Чорному лісі, базувалися бойові загони УПА під командуванням полковника" Різуна", тут прославився і майор "Сокіл" - Костянтин Петер.
Немає такого села на Богородчанщині , яке б не пройшло випробування пеклом другої світової війни, сталінським режимом. Люди не корилися, чинили шалений опір. Останнім актом непокори комуністичній системі було самоспалення богородчанця Олекси Гірника в Каневі.
Національний рух кінця 80-х років XX століття спонукав до повернення історичної правди. На сьогоднішній день маємо чимало літератури з краєзнавства, близько десяти населених пунктів Богородчанщини видали свої історичні нариси. Активне дослідження історії краю триває.
Наші предки завжди намагалися жити в гармонійному поєднанні своєї душі із Святим Духом і творити на славу Божу. Результатом цього стали справжні шедеври архітектурної думки - церкви.
Досі в Росільній зберігається церква святих апостолів Петра і Павла, збудована ще на початку XVII століття. Ця дерев'яна споруда зведена без жодного цвяха, а в її приміщенні знаходяться ікони, котрі написані 300-400 літ тому та частина вівтаря, аналогів якому немає на Прикарпатті.
Відомим в Україні витвором церковної архітектури є Скит Манявський - чоловічий монастир в с. Манява, заснований Йовом Княгиницьким у 1606 році. Після закриття ця споруда довгий час була в занепаді і стояла пусткою.
В 1980 році Скит відреставрували і перетворили на музей.
З 1996 року тут знову відкрито діючий монастир, в якому є і монахи, і послушники.
В 2002 році на території Скита збудовано нову Воздвиженську церкву, де нині проводяться Богослужіння. Поблизу монастиря знаходиться славнозвісний Блаженний камінь, куди, як і до монастиря, проліг туристський путівець.
Серед найдавніших релігійних споруд костел отців Домініканців (нині-церква УПЦ КП) в Богородчанах, церква Різдва Пресвятої Богородиці в Горохолина-Лісі (тут знімався кінофільм "Вій"), церква Чуда св. Арх. Михаїла (1863 р.) в с. Кривець, старіша церква Воздвиження Чесного Хреста (1850 р) в с. Підгір'я та ще сторічна церква Св.Миколая (за легендами збудована на кошти Олекси Довбуша), церква Вознесіння Господнього (1860 р.) в с. Гринівка та церква Святих Апостолів Петра і Павла (1862 р.) в с.Лесівка. Історії деяких церков видані окремими збірками.
Відомий Богородчанський район і літньою резиденцією єпископа Гната Хомишина, який у 2001 році беатифікований Ватиканом. Її будівля знаходиться в Богородчанах. А в с.Старуня похований ще один великомученик, беатифікований в 2001 році, - єпископ Лукач. Біля місцевої церкви йому встановлений пам'ятник.
Загалом у районі споруджено 55 церков.