S5 Design Control - шаблон joomla Форекс
Головна
  • 1
  • 2
  • 3
Prev Next

Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою

Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою

Попри трагічність для рідних і близьких, ситуація, коли людина зникає безвісти, має ще й юридичний аспект: відсутність особи може порушувати права інших людей, або ж виникає потреба забезпечити права самої зниклої особи, наприклад, майнові. Для таких випадків у законодавстві України створено інститут визнання особи безвісти відсутньою.

Детальніше

Шановні захисники України!

Шановні захисники України!

14 жовтня ми святкуємо День захисника України, День українського козацтва, а також свято Покрови Пресвятої Богородиці. Не так часто ми відзначаємо одразу три таких великих свята. Ці знаменні дати нерозривно пов’язані між собою, символізують зв’язок поколінь, давню історичну традицію, уособлюють мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі впродовж всієї...

Детальніше

МОЯ БАТЬКІВЩИНА – ТО ПРАДІДІВ СЛАВА, ЄДИНА РОДИНА, ЄДИНА ДЕРЖАВА

МОЯ БАТЬКІВЩИНА – ТО ПРАДІДІВ СЛАВА, ЄДИНА РОДИНА, ЄДИНА ДЕРЖАВА

Мабуть, не випадково в день Покрови Пресвятої Богородиці злилися воєдино три важливі події в житті і долі нашої України: День Українського козацтва, День Української Повстанської Армії та День захисника України.

Детальніше

У цій категорії немає статей. Якщо дочірні категорії показуються на цій сторінці, то вони можуть містити статті.

Всі новини
Попри трагічність для рідних і близьких, ситуація, коли людина зникає безвісти, має ще й юридичний аспект: відсутність особи може порушувати права інших людей, або ж виникає потреба забезпечити права самої зниклої особи, наприклад, майнові. Для таких випадків у законодавстві України створено інститут визнання особи безвісти відсутньою.
Мабуть, не випадково в день Покрови Пресвятої Богородиці злилися воєдино три важливі події в житті і долі нашої України: День Українського козацтва, День Української Повстанської Армії та День захисника України.
14 жовтня ми святкуємо День захисника України, День українського козацтва, а також свято Покрови Пресвятої Богородиці. Не так часто ми відзначаємо одразу три таких великих свята. Ці знаменні дати нерозривно пов’язані між собою, символізують зв’язок поколінь, давню історичну традицію, уособлюють мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі впродовж всієї багатовікової української історії, а тому особливо шановані українцями.
Шановні освітяни!

Шановні освітяни!

07.10.2018 | Новини
Перегляди: 18
Щиро вітаємо Вас із професійним святом – Днем вчителя.Ваша професія – найблагородніша серед інших. Вона об’єднує людей щирих помислів, сердець, почуттів і навіть самопожертви. Ви прищеплюєте своїм вихованцям любов до знань, сієте в їх серцях зерно прекрасного, світлого, вічного, відкриваєте складний духовний світ буття, даєте мудрі поради.
В першу неділю жовтня Україна відзначає чудове свято, яке по праву можна вважати всенародним – День працівників освіти. Все в цьому житті починається з хорошого вчителя, якого має кожна людина на Землі. Вчитель – це людина, яка плекає розумне, успішне і виховане покоління.
У вівторок, 2 жовтня, відбулося друге пленарне засідання ХХ сесії районної ради. Головував на засіданні очільник районної ради Михайло Головчук. В роботі пленарного засідання взяли участь депутати районної ради, голова районної державної адміністрації Франко Єжак, перший заступник голови райдержадміністрації Іван Загірняк, заступник голови райдержадміністрації Василь Поштарюк, депутат обласної ради Манолій Піцуряк, начальники управлінь, відділів та служб райдержадміністрації, голови місцевих рад, працівники виконавчого апарату районної ради.
ХХ сесія районної ради

ХХ сесія районної ради

01.10.2018 | Новини
Перегляди: 38
У п’ятницю, 28 вересня, під головуванням голови районної ради Михайла Головчука відбулася перше засідання чергової ХХ сесії районної ради. Із 36 районних обранців прибули та зареєструвалися 35. В роботі пленарного засідання взяли участь: голова районної державної адміністрації Франко Єжак, перший заступник голови райдержадміністрації Іван Загірняк, депутати Івано-Франківської обласної ради Манолій Піцуряк, Марія Рудик, Святослав Никорович, керівники управлінь та відділів райдержадміністрації, голови місцевих рад, керівники установ та організацій району.
  1. Мапа району
  2. Герб
  3. Історія

ScreenShot008

gerb

Богородчанський район має цікаву і багату історію. Про давність заселення цього краю свідчать результати археологічних розкопок на території села Старуні, в результаті яких тут виявлено десять стоянок первісних людей. Окрім цього, археологами в 1907 та 1929 роках знайдені залишки мамонта і носорога, скелети котрих зберігаються в музеях Кракова та Львова. Проживали на території підгірського краю і племена часів трипільської культури (середини 4-кінця 3 тисячоліття до нашої ери).
В перших століттях нашої ери на берегах Золотої Бистриці жили слов'янські племена білих хорватів. Поблизу сіл Грабовець і Горохолино виявлено рештки городищ давньокиївського періоду.
Найстарішими поселеннями на Підгірщині, згідно з першими писемними згадками , є такі села як Грабовець, Жураки, Ляхівці (нині Підгір'я), Монастирчани, Старуня. В Галицько-Волинському літописі згадується про поселення Краснопіль (нинішній Солотвин). Решта сіл згадуються вже в джерелах ХVI-XVII століть.
В XV ст. наш край у складі Галичини потрапив у залежність від Польського королівства. Окрім кріпацької неволі, люди майже щороку протягом XVI-XVII ст. потерпали від татарських і турецьких набігів.
Але у народі прокидалася національна свідомість, про що свідчить участь мешканців краю у повстанських загонах Семена Височана в часи Хмельниччини, у ватагах Олекси Довбуша та Івана Бойчука.
Саме опришки під орудою Олекси Довбуша у 1744 році напали на Богородчанський замок і спалили його.
Осібно стоїть в історичному літописі краю чоловічий монастир Скит Манявський, заснований шляхтичем із Княгинина Йовом Княгиницьким. В 1785 році австрійська влада закрила Скит. До речі, саме тут було створено шедевр українського сакрального живопису, який увійшов в історію під назвою Богородчанського іконостасу, і виконаний в 1698-1705рр. Йовом Кондзелевичем .
Крім того на Богородчанській землі творили або народилися відомі діячі:
? Антін Могильницький - поет, автор поеми "Скит Манявський"(1811-1873);
? Юліан Целевич (1843-1892рр.), автор праці "Історія Скита Манявського;
? письменник Михайло Петрушевич (1869-1895рр.);
? Олексій Заклинський, автор " Записок пароха Старих Богородчан" (1819-1881рр.);
? Іван Капущак, посол до Віденського парламенту (1807-1868рр.);
? художник Модест Сосенко (1875-1920рр.);
? класик української літератури Михайло Яцків (1873-1861рр.).
1848 рік, відомий в історії як "весна народів", приніс Галичині звільнення від кріпацтва, але селянам належало сплачувати поміщикам за землю, ліси і випас худоби. Проти цього у Віденському парламенті з полум'яною промовою виступив посол від Богородчанщини Іван Капущак.
Довгий час господарка краю перебувала в занепаді і лише з кінця XIX ст. тут почалося пожвавлення стану справ. В краї у той час активно видобували сіль (або ропу), про що свідчать назви поселень: Солотвин, Росільна. Також започатковано кооперативний рух у селах. Перша корпорація була заснована в с.Ляхівці (нині Підгір'я) у 1896 році. Активізувалося і суспільно-культурне життя, розпочало свою діяльність товариство "Просвіта", яке засновувало хати-читальні, зорганізовувало інші громадські об'єднання: "Союз українок", "Луг" тощо. "Просвіту" в Богородчанах у 1908 році заснував Теофіл Назаревич.
Перша світова війна залишила важкий слід на Богородчанській землі. Разом з тим, багато молодих людей пройшли добрий вишкіл в австрійській армії у складі українських військових формувань.
Майже в кожному селі діяли січові стрільці. Так, зокрема, богородчанин Теодор Маржинець, сотник УГА, 1 листопада 1918 року вперше підняв над львівською ратушею синьо-жовтий прапор. Солотвинець Михайло Мартинець був міністром земельних справ в уряді ЗУНРу. Пізніше його розстріляли польські жовніри в Луквиці.
В часи польського панування на галицьких землях громадське життя в краї не вщухало. Національно-патріотичне виховання населення здійснювалося через "Просвіту", "Пласт", "Луг", "Сокіл" та інші організації українців, їхня діяльність була добрим підґрунтям для утворення організації українських націоналістів , а в часи другої світової війни - Української повстанської армії.
Саме на теренах району, в Чорному лісі, базувалися бойові загони УПА під командуванням полковника" Різуна", тут прославився і майор "Сокіл" - Костянтин Петер.
Немає такого села на Богородчанщині , яке б не пройшло випробування пеклом другої світової війни, сталінським режимом. Люди не корилися, чинили шалений опір. Останнім актом непокори комуністичній системі було самоспалення богородчанця Олекси Гірника в Каневі.
Національний рух кінця 80-х років XX століття спонукав до повернення історичної правди. На сьогоднішній день маємо чимало літератури з краєзнавства, близько десяти населених пунктів Богородчанщини видали свої історичні нариси. Активне дослідження історії краю триває.
Наші предки завжди намагалися жити в гармонійному поєднанні своєї душі із Святим Духом і творити на славу Божу. Результатом цього стали справжні шедеври архітектурної думки - церкви.
Досі в Росільній зберігається церква святих апостолів Петра і Павла, збудована ще на початку XVII століття. Ця дерев'яна споруда зведена без жодного цвяха, а в її приміщенні знаходяться ікони, котрі написані 300-400 літ тому та частина вівтаря, аналогів якому немає на Прикарпатті.
Відомим в Україні витвором церковної архітектури є Скит Манявський - чоловічий монастир в с. Манява, заснований Йовом Княгиницьким у 1606 році. Після закриття ця споруда довгий час була в занепаді і стояла пусткою.
В 1980 році Скит відреставрували і перетворили на музей.
З 1996 року тут знову відкрито діючий монастир, в якому є і монахи, і послушники.
В 2002 році на території Скита збудовано нову Воздвиженську церкву, де нині проводяться Богослужіння. Поблизу монастиря знаходиться славнозвісний Блаженний камінь, куди, як і до монастиря, проліг туристський путівець.
Серед найдавніших релігійних споруд костел отців Домініканців (нині-церква УПЦ КП) в Богородчанах, церква Різдва Пресвятої Богородиці в Горохолина-Лісі (тут знімався кінофільм "Вій"), церква Чуда св. Арх. Михаїла (1863 р.) в с. Кривець, старіша церква Воздвиження Чесного Хреста (1850 р) в с. Підгір'я та ще сторічна церква Св.Миколая (за легендами збудована на кошти Олекси Довбуша), церква Вознесіння Господнього (1860 р.) в с. Гринівка та церква Святих Апостолів Петра і Павла (1862 р.) в с.Лесівка. Історії деяких церков видані окремими збірками.
Відомий Богородчанський район і літньою резиденцією єпископа Гната Хомишина, який у 2001 році беатифікований Ватиканом. Її будівля знаходиться в Богородчанах. А в с.Старуня похований ще один великомученик, беатифікований в 2001 році, - єпископ Лукач. Біля місцевої церкви йому встановлений пам'ятник.
Загалом у районі споруджено 55 церков.

Богородчанський край

despro

DEKLARUV